Строк оплати товару, який так і не почався

Одна з поширених «пасток» у договорах поставки - умови, які роблять виконання зобов’язання стороною залежним від настання певної події. На перший погляд, це виглядає зручно для обох сторін, особливо коли складно визначити строк у днях. Але на практиці така конструкція створює серйозні ризики, адже подія може так і не настати, а зобов’язання залишиться невиконаним.

Давайте розглянемо конкретний приклад у справі №916/1349/21, у якій Верховний Суд проаналізував умову договору поставки щодо строку оплати, відлік якого визначений вказівкою на подію, яка має «неминуче» настати.

Нерезидент постачав продукцію українському дистриб’ютору за кількома контрактами. Внаслідок тривалої співпраці в українського дистриб’ютора накопичився борг у 320 708,70 євро. У 2019 році сторони підписали угоду про співробітництво, за домовились про погашення частинами по 5 000 євро перед кожним відвантаженням нової партії товару за попередніми контрактами.

Ключова проблема: на момент підписання цієї угоди строк дії всіх контрактів уже закінчився, нових поставок не планувалось, а отже «подія» для запуску платежів - нова поставка була фактично неможливою. Це створило ситуацію, коли борг залишався, але формально строк його оплати «ще не настав».

Нерезидент вимагав від українського дистриб’ютора сплатити борг 320 708,70 євро за вже поставлений товар.

Перша інстанція задовольнила позов лише частково, суд ухвалив стягнути на користь нерезидента борг лише за одним контрактом (111 468 євро), а в решті (320 708,70 євро) відмовити, бо строк оплати нібито не настав. З рішенням суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте, Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та дійшов до ряду висновків:

• Подія, що визначає строк виконання має бути неминучою, однак в цій справі подія залежала від волі сторін і могла не настати. Відповідно сторони не визначили строк оплати.

• Враховуючи те, що сторони не визначили строк оплати, то до обов’язку із оплати застосовується правило обчислення строку відповідно до закону – 7 днів з моменту пред’явлення вимоги (частина 2 статті 530 ЦК України).

• Закінчення строку дії контрактів не звільняє від обов’язку оплатити вже поставлений товар.

Остання інстанція стягнула на користь нерезидента 320 708,70 євро.

Справа № 916/1349/21 є яскравим прикладом, який наочно показує, що одне неточне формулювання в договорі може коштувати роки спорів і сотні тисяч євро. Умови договорів потрібно прописувати так, щоб не виникали ситуації, коли виконання договору стає взагалі неможливим. У своїй роботі я завжди рекомендую: строки оплати слід визначати чітко - конкретною датою або подією, настання якої гарантоване. Це просте правило захищає бізнес від фінансових втрат і юридичних пасток.