Деталі проєкту
За результатами планової податкової перевірки контролюючий орган виніс щодо страхової компанії податкові повідомлення-рішення, якими було донараховано понад 3,1 млн грн податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій. Суть претензій зводилася до типового для податкових спорів формулювання: витрати на консультаційні послуги, надані ФОП, податкова визнала «нереальними», а первинні документи — «формальними». Фактично контролюючий орган поставив під сумнів право платника податків враховувати такі витрати при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток.
Цей кейс показовий з практичної точки зору. У спорах щодо «реальності господарських операцій» податкова нерідко переходить від перевірки документів до оціночних тверджень про те, «чи могла» та чи «мала сенс» операція. Проте межі компетенції контролюючого органу є чіткими: держава має право перевіряти дотримання податкового законодавства і належність документального підтвердження, але не може підміняти собою бізнес-рішення компанії або заперечувати економічний зміст витрат лише на підставі загальних припущень.
Аналіз матеріалів і формування доказової позиції
Після отримання акта перевірки ми провели комплексний аналіз: дослідили договори, додаткові угоди, акти приймання-передачі, звітність за результатами надання послуг, а також платіжні документи, що підтверджували фактичне виконання зобов’язань і рух коштів. Паралельно було опрацьовано судову практику у категорії спорів, де контролюючі органи ставлять під сумнів «реальність» витрат.
На цій основі ми сформували правову позицію, яка логічно і послідовно відповідала трьом ключовим критеріям, які суди оцінюють у таких справах:
1. Фактичне надання послуг Послуги не існували «на папері». Кожен акт приймання-передачі послуг супроводжувався окремим звітом із деталізованим описом виконаних робіт: зміст консультацій, обсяг опрацьованих матеріалів, результат і практичне застосування. Така деталізація важлива, оскільки саме вона відокремлює реальну послугу від формального документа.
2. Економічний зміст та зв’язок із господарською діяльністю Ми показали, що консультаційні послуги були спрямовані на потреби бізнесу клієнта і використовувалися у його операційній діяльності. Для страхової компанії якісні консультації (залежно від профілю) можуть стосуватися управління ризиками, внутрішніх процедур, комплаєнсу, договірної роботи, врегулювання збитків тощо — тобто сфер, де консультаційний продукт безпосередньо впливає на якість і безперервність діяльності.
3. Належне документальне підтвердження Наявні первинні документи відповідали логіці операції та узгоджувалися між собою: договір → додаткові угоди (за потреби) → акт → звіт → оплата. Саме ця «безперервність доказового ланцюга» є критичною для суду, коли податковий орган намагається звести все до оціночного твердження «документи формальні».
Чому позиція податкового органу була вразливою
Ми окремо акцентували, що висновки податкового органу фактично зводилися до загальних припущень і оцінок без належної доказової бази. Податкова намагалася «переоцінити» операцію не через встановлені порушення, а через суб’єктивну оцінку того, чи є витрати «достатньо переконливими». Такий підхід створює небезпечний прецедент для будь-якого бізнесу: якщо дозволити ставити під сумнів консультаційні послуги лише через те, що їх результат неможливо виміряти як товар, компанії фактично позбавляються права на значну частину легітимних витрат.
Саме тому у справі було принципово показати: контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, підмінивши юридичну оцінку документів і фактів — оціночними судженнями.
Судовий етап і результат
Після безрезультатного адміністративного оскарження ми звернулися з позовом до суду. У судовому процесі вдалося послідовно довести:
- послуги фактично надавалися;
- вони мали зрозумілий і обґрунтований економічний сенс для клієнта;
- витрати підтверджені належними доказами, зокрема актами і деталізованими звітами;
- висновки перевірки не спростовують фактичних обставин, а ґрунтуються на припущеннях.
Суд повністю підтримав позицію платника податків і скасував податкові повідомлення-рішення, захистивши клієнта від багатомільйонних донарахувань.
Практичне значення кейсу
Ця справа важлива не лише для конкретної компанії. Вона демонструє стандарт, який має значення для всього ринку: якщо платник податків вибудовує правильну договірну і документальну архітектуру, а послуги мають реальний зміст і застосування, то податкові донарахування не можуть триматися на припущеннях. Судовий контроль у таких спорах виконує ключову функцію — відмежовує податкову перевірку як інструмент контролю від спроб нав’язати бізнесу «єдину правильну» модель витрат.
Результат: страхова компанія продовжила діяльність без фіскального навантаження у вигляді донарахувань і штрафів понад 3,1 млн грн, а контролюючий орган отримав чітку правову відповідь: питання реальності операції вирішується доказами, а не припущеннями.
Лінк на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 320/7481/25 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/131220972